Подружжя
Звичайне узаконення
(кк. 843-847 ККСЦ)
Узаконення подружжя – акт компетентної церковної влади, відповідно до якого шлюбний союз, який не має характеру правосильності, вчиняється правосильним та законним, згідно канонічного права. Звичайне узаконення полягає в поновленні подружньої згоди, без необхідності повторного дотримання канонічної форми шлюбу.
Для звичайного узаконення шлюбу мають бути виконані дві умови:
-припинення існування перешкоди з якої випливає неправосильність подружжя;
– поновлення згоди, принаймні тією стороною, якій відомо про неправосильність.
Узаконення відбувається в момент уділення ласки. Подружжя може бути неправосильним з трьох підстав:
– перешкоди;
– дефект форми;
– дефект волі (брак згоди).
Процедура узаконення неправосильного подружжя буде різною для кожної із підстав недійсності.
Оздоровлення в корені
(кк. 848-852 ККСЦ)
Оздоровлення в корені неправосильного подружжя – це узаконення його, уділене компетентною владою, без відновлення згоди подругів, оскільки тривалість останньої, презюмується.
Санація містить у собі диспензу: від перешкоди (якби така існувала), від прописаної форми вінчання, а також від переведення канонічних наслідків у минуле. При цьому необхідно, щоб згода обох сторін зберігалася.
Подружжя, неправосильне через перешкоду з Божого права, може бути оздоровлене тільки після того, як перестала існувати перешкода.
Сепарація
(кк. 853-866 ККСЦ)
Священний подружній вузол після довершення подружжя, не може бути розв’язаним ніякою людською владою і з жодної причини, окрім смерті.
Церква, допускаючи розлучення подружнього співжиття в особливо серйозних випадках, закликає подругів до примирення та відновлення їхньої спільності подружнього життя, згідно принципів християнського милосердя.
Процедура
Невинна сторона, яка має намір розірвати спільність подружнього співжиття має звернутися до компетентного церковного органу, оскільки ніхто не можу діяти з власної ініціативи.
У справах про розлучення подругів, компетентним є також органи цивільної влади.